Глянеш навкруги - блищать калюжі,
Так і рветься смуток із грудей.
Листопад до чаю небайдужий,
Любить також каву та глінтвейн...
Тільки чай та затишок рятують,
Печиво, лимон, солодкий мед...
І дарма, що десь дощі лютують,
Гріє душу спокій, наче плед.
Листопад все добре розуміє,
Знає, не спинити часу плин,
То ж душа його не кам'яніє
Від погрози димчастих сивин...
Надихає словом поетичним,
Спогадом про зустріч у човні,
Світлом від торшера гіпнотичним
Розсипає ноти чарівні...
Мелодійна ніжність тішить серце,
Не страшать ні холод, ні мороз…
У звучанні гармонійних терцій -
Дихання невидимих мімоз...
Нiжнiсть тiшить серце
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121111405616
Свидетельство о публикации №121111405616
Рецензии