Даються крила на початку

    Папі Франциску
    присвячується з любов’ю      

               Християнство веде поезію
               до правди.
                В.Гюго


1

І цьому ранку
сонячне везіння —
юність
з-орлилася
не спогадом
а духом!!
і в небеса — кидок й
радіння
тверезіння
й що в вас
із слухом?
в СРСР — «Не кажи правди!»


тут все скотилось
до перевертнів
в «царків» й есересерських мух!
Де воля?
І де сильний дух?!
Слова що ви не знаєте
на крилах принеслись
і от від
мого слова відповзли
самі ви
         в болота — в приблизність...
Кого ви вибрали усі!
лиш карликів
ШП — «швой парень» —
з низу...


2

З Неба —
не хочете?
Що ж від великого всіх відтягає?..
Й великого не хочете?? —
Про себе лиш недобре знаєте!


Під воду мислення зарилися
з земним —
водою і розквасились
                й заквасились
і — в болотах втопаєте?
Свобода —
це що Бог і я із Ним!


Раз крил не зносите —
від крил втікаєте!
Свобода — як мій дух
від всіх найдалі
заплеснуті всі в гроші
у! важкі!
матеріальні!!
знекрилені!
повзучії...
в вівси
і на крило моє, запарені,
рабує те —
роковану фатальність?


3

І Всесвіт що сам опустивсь перекосивсь
                в усюдах...
подальша річ — не лише в людях...
Що, їдуни? вже їздуни?
а буде
усе рептильне
виживання —
недолюду...
Мозжечків прошивання
в лад із смартфонним
перепрошиванням
так нині молотки незримо
та б’ють
в потилиці
ідучих до спасіння...
цього не знають
ледачі, які мимо...
і будуть чути
лиш дитячі голосіння
бо будуть у Христі лиш —
живі люди...
та й так по всьому світі —
                всюди


4

Поезія й любов! — безсмертні лиш
у Слові.
Й густіша
наповза імла...
Поезія та щедра — що з любов’ю!
Поезія так щедра із любов’ю!
Поезія — удар крила!!

13.11.2021,
зайшло на свято Косми і Даміана, безсрібників,
Київ