Плаче листопад, сумує хмуро,
Неминучість боляче ятрить.
А від лісу йде принадне миро,
Ніби ладан день і ніч курить…
Листопад - безрадісна погода,
Осінь вже завершує свій шлях.
У душі засмученій - негода,
Усмішка скорботна на вустах.
Хочеться розрадити сердешну,
Прошептати ніжно: "Не сумуй!
Подивись на далечінь пастельну,
Спогадом тривогу притамуй.
Пригадай чарівність падолиста,
Золото гаїв, листви бенкет!
Ти була перлиста й золотиста!
А полотна! Кожне - раритет!
Відпочинь, морози ненадовго,
Хай тепер потішиться зима.
А весною - знову у дорогу,
Ти ж усе це знаєш і сама.
Не сумуй, тобі сказати мушу,
Хоч навкруг тривога нароста,
Не нудьга і жаль вбивають душу,
Душу убиває пустота…"
Плаче листопад
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121111306938
Свидетельство о публикации №121111306938
Рецензии