В полонi кохання
Вітер шалений і небо похмуре,
Сірий туман і негоду вночі,
Хмари сумні, мов склепіння понуре.
Можна любити нестерпну сльоту,
Що над землею кружляє химерно,
Дні без тепла, вечорів темноту,
Іній, що осінь звиває майстерно.
Можна любити намочений сніг,
Звуки дощу, що, мов біль, обпікають,
Томну печаль непривабливих днів,
Що, як отруту, дурман розсипають…
Можна любити усе, навіть гнів
Зливи безжальної, ночі зітхання
І буревію набридливий спів -
Все, коли серце в полоні кохання...
Свидетельство о публикации №121111203122