Та не хвилюйтеся, панове,
Що росіяни зла вам зичать,
Віддайте янкі побудови,
Хай ваші души покалічать.
А ваші діти жебраками
Підуть - ген-ген - по всьому світі,
Та й рознесуться співаками
Тарасовії заповіти.
Їх кобзарі в лиху годину
Несли у світ, лунав той спів,
І втрата кожної родини
В серцях народжувала гнів.
То й що, слов’яни, чи готові -
Прожити ще, таке життя,
Чи є надія, що той, зовні,
Смак візьме верх над забуттям?
Забуття
© Copyright: Владимир Ружицкий, 2021
Свидетельство о публикации №121111103590
Свидетельство о публикации №121111103590
Рецензии
