Серед марних днiв

Не неси ти холод грізний,
свої думи оживи,
бо кадани там залізні,
їх  хутчіше розірви,
і не злися ти злощастям,
і не падай в відчай сам,
бо помилкою  став нині,
й дав піти геть світлим дням.
Що на весь світ знов лунає,
що за розпач в день і в ніч!
Тебе щастя обминає,
бо злом серця ти обріс...
І тобі не допоможе
серця іншого  вогонь,
всі доріжки запорошить
сніг не званний в літній день.
Одвернутись, щоб не бачить,
тих хто з миру мир несе,
це зробив ти, небо свідчить,
що не бачиш ти краси.
Як завжди, в своєму оці,
сук не бачиш в темноті,
порошинку у чужому
ти побачив й буть біді.
Темнота мов зла собака,
гордих рве і мало їй,
чорна бідами заклякне,
серед марних та злих  днів.


Рецензии
Талантливо и прекрасно написан вами стих.

Сергей Лутков   05.11.2022 13:03     Заявить о нарушении
Спасибо, дорогой Сергей!
Доброго Вам дня и Ангела Хранителя!

Ангелина Длинка   06.11.2022 13:04   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.