Ох, листопад! Ти, мабуть, захворів,
Перебираєш, наче чотки, листя.
Вже залишилось мало кольорів,
Від смутку і в душі моїй імлисто.
Вривається твій холод і в думки,
Я знов пишу вірші меланхолійні,
Життя свого листаю сторінки,
Були вони частенько неспокійні…
Тебе я, листопад, люблю, повір,
Не нарікаю жалібно на долю,
Та елегійні думи в голові
Народжують рядки сумні до болю…
І знову я лечу у літні дні,
Де я була весела і щаслива,
Пригадую то промені ясні,
То вітер, що наспівував грайливо.
Та скоро все засипле снігопад,
І схвалить час сюжет нових картинок...
Мабуть, і я шукатиму розрад
У хороводах трепітних сніжинок...
Елегiйнi думи
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121111006035
Свидетельство о публикации №121111006035
Рецензии