Сон-257

Хто спинить підлітків-дівчаток у тринадцять,
В яких на сексі звихнений світогляд -
Їм показали в фільмах, як їбатись -
Тепер їх не зупинять і не зловлять.

Щороку - бегемотихи брюхасті -
Пускають в світ народжене життя,
Лишаючи дітей по інтернатах -
Шукають нових принців для злиття.

Із піхви, як з конвеєра, щороку -
Виходять наркомани та бомжі...
На них плюють, бо з них не буде толку,
Ніхто їхнім життям не дорожить.

Вагітні самки стали на потоці,
І кожен рік пруть танком з животом,
У чергах розпихають наглих поців,
Папаш, що залишились за бортом.

У сорок - в них, немов курчат у квочки,
До тридцяти народжених дітей,
Яких вони посилкою в коробці -
Лишали біля дорогих дверей.

Аби багаті й пещені матусі,
Які не хочуть портити фігури -
За ласки і дитячі обнімусі -
Усиновили б підкиднів від курви.

Але якщо сиріт щодень по кілька,
І їх життя не варте ні копійки.
Вони плодяться, наче біосміття,
Що вимагає на планеті місця.

Все лізуть й лізуть, кричучи на вуха,
Успішним, ситим, чемним та багатим,
Як з черева розірваної шлюхи,
Померлої вночі від недотраху.

Все лізуть, лізуть - і навряд чи спиниш,
Їхнє бажання жити і плодитись...
У вікна до елітної квартири,
В будинки до убивць і до бандитів.

У дорогі, захищені райони,
І на дахи елітних хмарочосів,
Плюючи на системи охорони -
Лізуть туди, де їх ніхто не просить.

В палаци - і секретні держструктури,
Не боячись отримать кулю в лоба,
Все лізуть лізуть про****ді і курви,
І міліарди їхньої подоби.