Сон-255

Привіт, столиця, і нова квартира,
Що так давно чекала на купівлю,
Хай лусне світ від заздрощів, - я встигну
Нажитись паном у новій будівлі.

Вид з вікон - в історичному районі,
Як з висоти пташиного польоту,
Я дивлюся на місто із балкону -
Як власник наделітної простоти.

Я дивлюся на місто - що лягає,
Й муркоче - наче хитрий кіт-бродяга,
І гладити за вушком дозволяє -
Якщо ти мільйонер, не доходяга.

Я бачу місто, що мені скорилось,
Відкоркувавши дорогі напої -
І в барах жде, аби поговорити -
Про плани на вечірки і запої.

Але я не спішу - набудусь вдома,
І нанудьгуюсь у квадратних метрах,
Хай втопиться в стакані віскі втома,
Й переживуться спогади нестерпні.

Віднині - я не думаю, як зняти,
Як взять в оренду чергову квартиру,
Я - абсолютний повноправний власник
Й нікому і нічого не повинен.

Цей свіжий запах нової оселі,
Прозоре скло відкритих настіж вікон,
Підібрані у магазині меблі -
Яких роками потім ніде діти.

Висока стеля - і високі люстри -
Аби не відчувати в шиї болю,
Аби розправить плечі і по-людськи
Ходити, не згинаючись рабою.

Вдихаю запах нової домівки,
Забувши, про роки важкої праці,
На хвилі радості, що із роками згіркла,
Від думки, нашо мені все це здалось?