Ой ти, моя люба, час вже відпочити,
Розскажи, лебідка, як без тебе жити?
З серцем, повним жалю, ходжу я повз люди,
Очі як заплющу… ти – на моїх грудях.
Боже, що за доля, доленька нещасна,
Чи не там ми радість загубили, часом,
Де далека юність наша заблукала…
Ти скажи, кохана, що то з нами стало -
Віри бракувало у любов відверту,
Чи то я свій норов мав, занадто, впертий..?
Що тепер базікать про роки минулі?
Нас нові напасті в безвість заманули.
Ти скажи, кохана
© Copyright: Владимир Ружицкий, 2021
Свидетельство о публикации №121110805411
Свидетельство о публикации №121110805411
Рецензии