Я йшов одного разу
Додому, до рідні.
Біля дороговказу -
Сидять коти сумні.
Гукнув: - Народ котячий,
Гуртуйтеся, я жду!
Чекає вас удача
У мене у саду.
Збирайтеся хутчіше,
Бо я вам на обід
Вже маю щось смачніше,
Смачніше - ніж собі.
Коти, мов вперті вівці:
- Смаколики - не суть! -,
Усілись на бруківці
І далі не ідуть.
Вільний поетичний переклад вірша Даніїла Хармса "Кошки".
К О Т И
© Copyright: Вера Свистун, 2021
Свидетельство о публикации №121110703696
Свидетельство о публикации №121110703696
Рецензии
