Сороковини

                08.11.2021 – 40 днів моєму дорогому сусіду

Муторний ранок. Дерева в холодній росі.
Теплого літа планета ховає останки.
День сороковий – як жить передумав сусід.
Не попрощався і тихо пішов на світанку.
Стільчики в кухні, мов дві сиротинки, стоять.
Висхла рубашечка висне -- за межами болю.
Видно, втомивсь – без надії здоров’я чекать
Й мирного неба над сивою головою.
Кажуть, в цей день відлітає з планети душа.
Бо оболонку уже не зови: не воскресне.
Що виживання? Не варте ламкого гроша.
Плаче сусідка, бажаючи «царство небесне».
Там, в вишині, де ні смутку нема, ні страждань.
Стріне дружину кохану, що трохи раніше.
Ох, наговоряться! Він їй – земного, від ран,
Ну а вона – що чекала його найвірніше.
Й буде їм любо, спокійно – і справді в раю.
Легко від зустрічі, й бесід сердечних,  і сміху.
Без нарікань на здоров’я і долю свою.
Царство небесне – земному єдина утіха.
Там, унизу – залишились турботи і жаль,
Муки, і стогін, і огненно вирвані трави.
День сороковий – і можна знімати печаль.
Тільки в душі, під зарубкою чорною – траур.
                07.11.2021