Незручне лiжко

Незручне ліжко.

Я розібрав те наше ліжко, мамо...
Котре єднало нас три роки та ще половину.
Осіннє сонечко, вгорі, пересилає й далі теплотелеграми...
Щоб всіх зігріти ... нам добавили зими годину.

Лаковане, ще від часів Союзу, що придбали з татом.
Було воно в резерві, для гостей, накрийте покривалом.
Старався буть хоробрим, помічним...не командиром а, - солдатом...
Підгузки, їх заміна, вранішній "привіт!"... Зробились міні-ритуалом.

Матрас - зіжер вогонь. Залишились пружини, щоб ржавіти.
Поруччя, -  теж розібрані, хоча й служили справно.
На згадку про твою любов на фото: хата й квіти...
Згас Місячний старенький серп, світивши донедавна.

Тепер, в пустій кімнаті, не почути болю більше.
Його забрала посмішка, а може кіт чи кішка...
Смерть - зупинила час. І мамі вже не стане гірше...
У домовину переклав я тіло неньки з незручного ліжка.

Вічна пам'ять.
6.ХІ.2021 Син Сергій.


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →