Земля огорнута нудьгою,
А за вікном осінній день,
Що марить синню віковою,
Немов чекає одкровень...
Навкруг пастель, безбарвні далі,
На сухостої блиск роси,
Полискує наліт печалі
В місцях колишньої краси.
Пастель вривається в етюди,
Зими помітивши хітон...
Чи буде тепло, чи не буде?..
Не знає впевнено ніхто…
А Осінь, мабуть, вже змирилась
Із втратою погожих днів,
Та мимоволі зажурилась
Від невиразних почуттів...
Осiння пастель
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121110608394
Свидетельство о публикации №121110608394
Рецензии