І коли чорні дні – наче ночі: глухі, тісні,
І знести – ані вгору, ні вниз – почуттів несила,
«Ти найстарша тепер, – каже тихо татусь у сні, –
Як немає опори – тримайся за землю, мила».
І коли видається – не бути уже весні,
Бо могилою ковдри увесь білий світ накрило,
«Ще розквітне твій сад, – тихо каже матуся в сні, –
Як немає коріння – тримайся за крону, мила».
І пливеш – а чи тонеш? – у сліз золотім човні,
Та підхоплюють подих вітрила ( а може, крила),
«Ти тепер не сама, – тихо каже Господь у сні, –
Як немає батьків, то тримайся за діток, мила.
тримайся...
© Copyright: Ганна Осадко, 2021
Свидетельство о публикации №121110406304
Свидетельство о публикации №121110406304
Рецензии
Потрясающей силы у Вас стихи, Ганна. К сожалению, я не знаю украинского. Понять текст мне помог перевод Анны Дудки, написавшей первую рецензию на эти стихи. А пришла к Вам от Казакевича. Он перевёл другие Ваши стихи. Благодарна Геннадию, что открыла для себя Ваше творчество. Тримайтесь.
С поддержкой и горячей антивоенной солидарностью -
Марина Юрченко Виноградова 11.06.2022 11:21 • Заявить о нарушении
С поддержкой и горячей антивоенной солидарностью -
Марина Юрченко Виноградова 11.06.2022 11:21 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.