Сон-250

Частіше в царині педагогічній -
Жінки працюють серед педагогів,
Й зустріти чоловіка - нелогічно,
Як виняток неписаних законів.

А особливо - у дошкільній сфері,
Де дітвора - нічого не боїться,
І навіть, як учить прийдеться лева -
Поставлять і його на своє місце.

Бо в дитсадках трапляється почасти,
Що педагогом виступають діти -
Дорослі ж туди ходять, щоб навчатись
З дітьми на одній мові гомоніти.

Малята тільки й ждуть, аби вусатий,
Із кулаками кожний по центнеру,
До них мужик ввірвався у кімнату -
І рикнув спересердя грізним левом.

Вони його злякаються спочатку,
І зроблять вид, що слухаються крику,
А потім - до вусаня призвичаївшись -
Включатимуть свої плачі-музики.

Як велетню малечу вгомонити,
Якщо на всіх всього два кулаки -
А дітвори, як хтось з мішка насипав -
Не зачепивши, мимо не пройти.

Хтось плаче - просячись скоріш додому,
А хтось, за руку в дядька почепившись,
Веде його, щоб показати шкоду,
Настукавши у дитсадку на інших.

Там щохвилини вимагають з тебе
У дисципліні - дозволів, уваги,
І тягнуться руками до кашкета,
І граються, як справжніми, вусами.

Щипають, колять, діючи на нерви,
А тільки крикнеш - кидаються в сльози,
І найсильніший з мужиків не стерпить -
Й заплаче, як від гострої занози.

Що де і як - на всі питання відповідь
Слід, як з енциклопедії, виймати -
Ведмедем гримать, півнем кукурікати,
І жабкою у сто кіло стрибати.

Із грізного царя всіх звірів - Лева,
Що дітвора в садку загнала в клітці,
Лишається лиш шкіра й зуб сталевий,
Що не вдалося шибеникам зїсти.