Лугом-лугом-долиною
Котиться туман
І густою пеленою
Усе обніма.
Срібне простирадло стелить
На зелен-траву,
Уже мокрі всі дерева,
Клена жовтий чуб,
Кучерики на берізках,
Пасма верб старих
Нахилились низько-низько,
Навіть вітер втих.
Ще туман обняв тополю
За тоненький стан.
Квіти теж накрив собою,
До землі приклав.
Хвиля білою здається.
Наче молока
Перекинулось відерце
Й полилось у став.
Так триватиме це доти,
Доки із-за хмар
Усміхнеться ясне сонце
І...туман розтав.
2018 р.
Туману густа пелена
© Copyright: Неонила Гуменюк 2, 2021
Свидетельство о публикации №121110403234
Свидетельство о публикации №121110403234
Рецензии