А навкруги лиш фарби листопада,
І серед них - журба і хмурий сплін,
Останнє листя тліє, мов лампада,
Туман пливе, роз'ятрюючи тлін.
Рятує від нудьги читання в тиші...
Мелодії зворушливих пісень
Та сосни, що тісняться на узвишші,
Хоч трохи прикрашають сонний день.
Вночі і вдень - безрадісна безмовність,
І звичкою стає незваний сум.
Хвилює душу осені жертовність,
Породжує тривогу, безліч дум...
Подекуди ще листя ледве-ледве
Забарвлює безрадісний пейзаж,
Втішає очі сонце полудневе
Та небокраю трепітний міраж...
Безрадiсна безмовнiсть
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121110401766
Свидетельство о публикации №121110401766
Рецензии