Холодною печальною ходою
Крокує листопад в густий туман,
Що у ранковий час стоїть стіною
І сипле наркотичний свій дурман.
А Осінь, наче гумкою, всі фарби
Стирає і добро дощам дає,
Нема того вже золотого скарбу,
Та й вітер стільки жалю завдає.
Останнє жовте листя на долоні,
Як краплі суму, падає й тремтить.
Душа щемить в прощальному полоні
І зрошує сльозою ревну мить...
Крокуе листопад
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121103106841
Свидетельство о публикации №121103106841
Рецензии