Світлій пам‘яті
Любові Овсянникової
Ми у цьому світі – подорожні…
Зазвичай живЕмо, як умієм,
а для серця справжній подорожник –
віра щира й заповітна мрія.
Ти осанну Господу співала,
надихАвшись величчю у Бога.
Не лишила душу на поталу –
відтепер у рай твоя дорога!
За здоров‘я пити уже пізно,
як ступаєш по едемських росах,
бо життя весняну, світлу пісню
доспівала ця невтішна осінь…
30.10.2021
Остання осiнь
© Copyright: Олександр Мачула, 2021
Свидетельство о публикации №121103001418
Свидетельство о публикации №121103001418
Рецензии