На добраніч! Спи, кохана,
пізно вже.
Хай любов твій сон до рана
стереже.
Укриває землю листом
листопад,
стеле килими барвисті
знову сад…
Турбувать тебе не стану
я листом,
лиш обмежусь наостанок
цим «постом».
На чолі зірковим пилом –
казки слід,
а в душі, мороз по тілу,
туга й лід…
Зорі в небі сяють сріблом,
як завжди,
та прощатися потрібно.
Ні, зажди –
світлом місяця тихенько
губ торкнусь
і на спомини, маленька,
обернусь…
29.10.2021
Добранiч
© Copyright: Олександр Мачула, 2021
Свидетельство о публикации №121102906948
Свидетельство о публикации №121102906948
Рецензии