Ще Жовтень, та Осінь подовгу сумує,
Бо в гості уже завітала Зима.
На жовтому листі вже іній біліє,
І холодом вітер уперто пройма…
І сонце з-за хмари виходить сонливо,
Не пестить блаженно ні ранок, ні день,
На луки й поля поглядає лякливо,
Немовби чекає від них одкровень.
Та все ж у душі оживає надія,
Коли червоніє ранкова зоря,
Вона молодіє, відверто радіє,
Від хвилі блаженства на мить завмира...
Осiнь сумуe
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121102707795
Свидетельство о публикации №121102707795
Рецензии
Сильний і яскравий вірш! Сподобалось! Успіхів!
Артур Грей Эсквайр 27.10.2021 22:46 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 27.10.2021 22:46 • Заявить о нарушении