Сон-242

Невідь-звідки навалились
Негараздів й лиха гори -
Як сама собі відкрилась
Скринька панночки Пандори.

Скринька мовою модерну -
Холодильником зоветься,
І коли відкриєш двері -
Голодом в кишках озветься.

Бо на полках замість їжі,
В целофані дуля з маком,
Напівздобна, напівсвіжа -
Із бідовим післясмаком.

У холодному тумані -
Тільки запах від котлет -
І від сирників в сметані,
Котрі змились в туалет.

Замість них у кублах пару
Льодяної морозилки -
Панночка Пандора склала -
Молоток й залізну пилку.

Щоб пиляти до знемоги -
Мужичка-Епіметея,
Щоб пиляти чорта, Бога,
Й заодно усіх євреїв.

Щоб дібратися до Зевса,
Зі скандалом у родині,
Аби бог спалив розетку -
Відключивши холодильник.

Щоб пилять самого Будду
Й дорікати зайвим жиром,
Що відклавсь йому на пузі,
І висить, неначе гиря.

Щоб Христові дорікати
Тим, що жити не навчив,
Й бутерброди розділяти
Як хлібини, на почин.

А як ні - складе у ящик,
Чоловіка-бідолаху
І богів всіх непутящих,
Молотком забивши цвяхи.