Лiна Костенко - Смертельний падеграс - на русский

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Смертельний падеграс":

        Смертельный падеграс

Земля кружи́тся в бесконечном вальсе.
Ветра́ галактик крутятся во мгле.
Гармония сквозь вихри диссонансов
проносит ритмы танца по земле.

И сердцу тесно, тесно и печально!
Душа стремится в небо, к облакам!
И мышцы вдруг взорвутся изначально,
ударит кровь, как ток по проводам.

И не паркет, что был затёрт до глянца,
не пол зеркальный из гранитных плит, -
а вся планета - пьедестал для танца,
где сходят вальсы с голубых орбит.

Гремит высокий гонор полонеза,
и лихо бьёт о землю перепляс,
летит лезгинка под сверканье лезвий,
и грациозно ходит па-де-грас.

Швырял канкан вуали парижанок,
хлестал аркан гуцулов в постолах.
И танец сумасшедший меж ножами
шотландки танцевали на столах.

Большое дело - не порань лишь ножки!
В войну,
                в солдатских пыльных сапогах
мы танцевали
                танец бездорожий
на минами пропаханных полях,

где смерть к тебе приблизится вплотную,
где ужас к горлу будет подступать.
А я иду.
               Я делаю вслепую
на минном поле
               медленные па.

Полшага вбок лишь -
                и пойдёт всё прахом.
Вселенная уместится в слезу.
Повсюду мины,
                словно черепахи,
в земле шершавой возятся, ползут.

О пируэты вынужденных танцев!
Кто шёл по полю минному хоть раз,
тот невзначай и на паркетных глянцах
смертельный вспоминает падеграс.

Эмма Иванова.
26.10.2021г.

================================

           Оригінал:
      Смертельний падеграс
          Ліна Костенко

Земля кружляє у космічнім вальсі.
Вітри галактик — вічні скрипалі.
Гармонія крізь тугу дисонансів
проносить ритми танцю по землі.

І серцю в грудях тісно, тісно, тісно!
Смички пиляють задубілий сум.
Зненацька м'язи вибухнуть первісно,
ударить кров, як електричний струм.

І не паркет, зачовганий до глянцю,
не долівки, налиплі до чобіт, —
вже вся планета — п'єдестал для танцю,
де сходять вальси з голубих орбіт.

Гримить високий гонор полонеза,
і лихом б'є об землю перепляс,
лезгинка чорна срібні гострить леза
і граціозно ходить па-де-грас.

Шпурляв канкан мережки парижанок
Шмагав аркан по сивих постолах.
І відчайдушний танець між ножами
шотландки танцювали на столах.

Велике діло — танець між ножами!
Танцюй собі, лиш пальчика не вріж.
Доріг війни смутні подорожани,
ми знали інший — танець бездоріж.

Десь труп коня вмерзає в сизу осінь.
І смерть впритул до мене підступа.
А я іду. А я роблю наосліп
на міннім полі обережні па.

Півкроку вбік — і все це піде прахом.
І цілий всесвіт вміститься в сльозу.
Дрімотні міни — круглі черепахи —
в землі шорсткій ворушаться, повзуть.

О піруети вимушених танців!
Хто йшов по полю мінному хоч раз,
той мимохіть і на паркетних ґлянцях
пригадує смертельний падеграс.
----------------------------------  Ліна Костенко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5716