Л. Костенко-Син бiлявого дня i чорнявоi ночi-на ру

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Син білявого дня і чорнявої ночі...":

Сумерек тёмным плащом укрытый,
вечер-мулат подошёл к порогу.
Слушай, мулат, видишь то корыто, -
пусть это будет теперь пирога.

Давай поплывём с тобой  ночью короткой
назад по реке быстротечного времени.
Из черепа стали делать коробку *
теперь, а когда-то хоть чашу делали.

Приснятся пусть нам колчаны и стрелы.
В каком-то там стародавнем веке -
так захотелось вдруг, так захотелось,
чтобы нас встретили печенеги.

Тень Святослава мелькнёт под небом,
хлынет волна через край пироги.
Будто арканы молнии белой
небо бросает в Днепра пороги.

А мы плывём через лет лавину.
Что ждёт нас ночью магичной, дивной?
Уж так к ножу мы привыкли в спину,
что в честной битве мы непобедимы!

Давай поплывём и нигде не причалим,
давай побудем немного вдвоём.
Разве кого-нибудь мы опечалим
тем, что плывём мы
                там, где плывём?

Идёт эпоха моя головастая
куда-то от этики до синтетики.
А мне ближе всё-таки Гайавата,
чем все достижения кибернетики.

Пусть тростники нам гудят, как флейты,
пусть нам Уитмен машет беретом...
Стихи, ты считаешь, нужны поэту?
Поэту нужно лишь быть поэтом.

Эмма Иванова.
26.10.2021г.
-----------------------------
* - В оригинале игра слов. Под "коробкой" подразумевается
медицинский термин "черепная коробка"

================================

           Оригінал:
    Син білявого дня і чорнявої ночі...
        Ліна Костенко

Син білявого дня і чорнявої ночі,
вечір-мулат підійшов до порога.
Слухай, мулате, бачиш ті ночви, —
нехай це буде стара пірога.

Давай попливемо у ніч коротку
назад по ріці незворотнього часу.
Тепер із черепа роблять коробку,
колись хоч робили із черепа чашу.

Давай попливемо у те, що минулось.
Насняться нам сагайдак і стріли.
Так захотілося, так заманулось,
щоб печеніги нас перестріли.

Тінь Святослава майне під зірками,
хвиля хлюпне через край піроги.
Білої блискавки чорні аркани
кидає небо в дніпровські пороги.

А ми пливемо й пливемо без упину.
Що нас чекає у ніч заворожену?
Вже так до ножа ми звикли у спину,
що в чесній битві ми переможемо!

Давай попливем і ніде не причалимо,
давай побудемо трохи окремо.
Хіба ж кого-небудь ми опечалимо
тим, що пливемо
там, де пливемо?

Іде епоха моя головата
кудись від етики до синтетики.
Ближчий мені старий Гайявата,
ніж всі досягнення кібернетики.

Хай нам флояри гудуть очеретові,
хай нам Уїтмен махає беретом...
Ти думаєш, вірші потрібні поетові?
Поетові треба бути поетом.
----------------------------------  Ліна Костенко