Небо похмуре нависло над лісом,
Всюди стежки у товстих килимах.
Листя здається стоколірним лисом,
Купини - нібито вихору змах.
Все тут до болю знайоме і рідне,
Річка і луки, узлісся і гай...
Вітер гойдає листочки деінде,
Тихо наспівує: "Осінь, прощай…"
Ось у повітрі з'явились сніжинки,
Став поступово світлішати схід.
Інеєм вкрились кущі і стежинки,
Зимно здригнулися трави сухі.
Попри негоду, нараз стало тихо,
Пухом сріблястим прикрилась земля.
Серце відчуло хвилюючу втіху,
Трепіт чуттєвий, що скоро зима...
Серце вiдчуло втiху
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121102506315
Свидетельство о публикации №121102506315
Рецензии