Сон-238

Мене, неначе з іншої планети,
Закинули в міські холодні джунглі,
Та не знайти мене по інтернету,
По мапах ні у Яндексі, ні в Гуглі.

Заслали тигреням, що гострі ікла,
Буде точити об панельні стіни,
І скинули додолу з того світу,
Не боячись, що не відкрию кігті.

У мене мало часу, щоб вникати,
В місцеві норми, та нудні закони,
Беру у рот непотріб, щоб жувати,
І очі виковирюю іконам.

Наркотики в таблетках їм по жмені,
І запиваю зразу ж алкоголем,
Й не варячи, зажовую пельмені,
Наштовхуючи вістрям парасолі.

А на обличчі міміка неврозу,
Випереджає тексти скоромовок -
Танцють брови, губи - з передозу,
Диктуючи - умови у розмові.

Мені не важко заробити гроші,
Погоджуючись на брудну роботу.
Як ні - то касу в маркеті розтрощу,
Укравши всю готівку на наркотики.

Я поспішаю жити, швидше часу,
Розтягую хвилини, як гандони -
Мене ведуть свої дороговкази,
Урозріз надокучливим законам.

Я мчуся на украденій автівці,
Супроти натовпу, що рухає вперед,
Якщо прийдеться, задушу на місці,
Аби менти обвели силует.
 
Мені всього - якихось девятнадцять,
А я вже заздрю, що сусідський кореш
Помер у сні, занадто легко - значить,
Не дочекавшись виклику по скорій.

Батьки пророчать - золоте майбутнє,
І кажуть, що потраплю до тюрми,
Може і справді, щоб бажання збулось,
Віддамсь ментам із грузом наркоти.