коли соковитими травами загоються сліди
останніх колоністів цієї планети
а чуже тепер сонце немов звір
перед кидком застигне в зеніті…
коли палаючі спекою степи
розкриють блакитні свої зіниці
у пропечений ґрунт потечуть річки
чисті немов сльози цнотливої молодиці…
океани зневіри зірвуться у прірву і дна безодні
не досягнуть ніколи у вічності
легкі хмари у безперервному перельоті
раптом відчують свої особистості…
у прозорому повітрі пролунають звуки сурми
і покличуть свідків минулих драм
і свят великих, дрібниць радісних та сумних
покличуть всіх нас дати раду старим богам
старим богам
© Copyright: Макин Тоша, 2021
Свидетельство о публикации №121102504410
Свидетельство о публикации №121102504410
Рецензии