Втопилися зорі німі в піднебессі,
Вже майже пішла перелякана бестія,
У котре дивуюся, що ж вона хоче?
Так ніжно на вухо мені щось шепоче...
У стінах лікарень, у білих палатах,
Зняла я з душі загартовані лати,
У білих, у білих, у білих палатах...
Я серце своє залишила на мапах,
Які малювала у чорних палатах.
Я – надто хороша, я – надто мрійлива,
Дивись як з-під неба зривається злива!
Із мороку, з темряви, з темної ночі,
І щоб не робила я, знову ці очі...
У темних, у темних, у темних палатах,
Я серце своє залишила на мапах...
Темна любов
© Copyright: Юлия Гланц, 2021
Свидетельство о публикации №121102408435
Свидетельство о публикации №121102408435
Рецензии