Мати доні косу виплітала,
Із дитинства в молодість вела,
І слова такі їй заклинала –
Оберегом щоб вона була.
Промовляла донечці радиво,
“Бережи в житті таку красу,
Долю хай несе тобі щасливу,
Як лозу плекай свою косу.
Пам’ятай – коса окраса жінці
Скільки б літ тобі вже не було,
Вдома, а чи в сукні на вечірці
Хай завжди несе своє тепло”.
Як косу злегка покриє просідь,
Жовтий лист злетить униз до ніг,
До зими ще крок – в житті вже осінь,
Ця краса здавна їй оберіг.
Виплітають косу вже правнучці,
З роду в рід традиція свята…
В українок душі невмирущі –
Оберегом служить їм коса.
Мати донi косу виплiтала
© Copyright: Игорь Кознарский, 2021
Свидетельство о публикации №121102403486
Свидетельство о публикации №121102403486
Рецензии
Дуже гарна українська мова, і ваші вірші гарні і чуттєві
Успіхів вам
Олександр Лупета 09.11.2021 00:21 • Заявить о нарушении
Успіхів вам
Олександр Лупета 09.11.2021 00:21 • Заявить о нарушении