Втомився день, схилив журливо плечі,
Дбайливий вечір шаль йому приніс,
Щоб не замерз, а він і не перечить,
Бо вже і так у всьому тілі млІсть.
А тут і ніч хмариною густою
Окутала й шепнула: "Спочивай!
Бо завтра знову треба теплотою
Всіх огорнути, тож іди лягай!"
День задрімав, та все ж думки про ранок,
Про світло мрій, невпинних уповань...
Усе частіше стелеться серпанок,
Є незліченно тем для міркувань...
День втомився
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121102206317
Свидетельство о публикации №121102206317
Рецензии