Доброта

Пташка, сонечко, травичка,
Прототип і антипод.
Я людина невеличка --
Та багато дав Господь.
Дім, сім’ю і добре слово,
Мир, кохання, «Молодець!»,
«Будь щаслива!», «Будь здорова!» —
Наділив когось і десь.
Сльози, ненависть, безум’я,
В тріск провалля весь маршрут --
Мабуть, ще на перший зубик
Наділив — мені і тут.
«Морду вниз! Лежать! Бояться!» —
Нам такий веселий квест:
Гомо ж гоміні — всі братці!
(А чи, може — люпус ест).
Скільки зла не кидай — мало:
Ненажерливі старці.
Вісім років у підвали
Люди скачуть, мов зайці!
Смерть летить, звіріє, гурка,
Невгамовний командир.
Вже оця нещасна кулька
Так страмбована — до дір!
Нам і міни, і снаряди
Щохвилини і щодня.
Не віднять команди «Рядом!»,
Мов прилипле цуценя.
Що за плата в день — три тисячі?
Поважаючим — табу!
Ну а я їх — цілий МІСЯЦЬ
Заробляю на горбу!
Рветься серце од розпуки,
В Божу милість — звісно, вір!
Під буграми жил всі руки,
Мов старі вершини гір.
Ні, не чує Він ридання!
Вуха заткнуті Отцю.
Чи надовго існування
За «зарплату» купиш цю?
Скільки ждать іще — не знаю --
Від відібраного вість.
І, голодна, уявляю –
Як же смачно  -- всім, хто їсть!
Там і сирники, й котлети,
Й рибка, й масло, й пиріжки…
Всім достоїнствам планети
Не заткнуть мої дірки!
Грабувать – так під нулівку!
І «контрольним» від Отця –
Як останню сторублівку
Злодій витяг з гаманця!
Між людей – по-людськи й вийшло:
Світ чужий – і я чужа.
От і гнешся цілий тиждень
На кулешику й коржах.
Доле, ну невже -- не квити?
Може, в чашу -- досить лить?
Знай вихаркуй всі бронхіти:
Ліків ні за що купить!
День за днем ковалик клепле --
Незалежно від ідей.
І коли ж нам стане тепло
Від холодних батарей?
Добрі вісті – мертві птахи,
Замерзають на губах.
Тільки бахи, бахи, бахи!
Трах! Бабах! Бабах! Бабах!!!...
Що ж Ти з нас глумишся, Боже?
Що ж Ти так для нас – «без сил»?
То того зробить не можеш,
То другого -- й не проси.
Хто кого – в останніх силах:
Ох, не хочеться вмирать!
От і світло відключили.
Ще б повітря нам віднять!
У святій війни напасті
Я відлучена від всіх.
У такім земному щасті –
Що не витримав сусід.
Підійме і кине круто
Князь Пітьми – великий князь.
Непотрібна і забута –
Хоч і здохни, завоняйсь!
Бийся, мучся – не поможе:
Мабуть, вниз уже росту.
От уже – спасибі, Боже,
За такую «доброту»!
                21.10.2021