Лiна Костенко - По-Лицю-Дощ - перевод на русский

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "По-Лицю-Дощ":

     По-Лицу-Дождь

Он воин был в каком-то из племён
в Америке, когда-то в прошлом веке.
Имел страннейшее из всех имён,
неслыханное до того на свете:

По-Лицу-Дождь, По-Лицу-Дождь,
По-Лицу-Дождь!
Не потому ль, что в дебрях он скрывался
и от дождя совсем не защищался, -
По-Лицу-Дождь, По-Лицу-Дождь,
По-Лицу-Дождь!

Не Волчий Плащ, не Бык и не Медведь,
не Зуб Мустанга, не Перо Орлиное -
носил он имя грустное, старинное,
лицо же было твёрдым, словно медь.

Он был высокий, гордый и красивый,
из племени, не знавшего измены.
И называли это племя "сиу",
что означало что-то вроде  "змеи".

Он знал об этом, но не вёл и бровью.
Горели джунгли, выгорал бамбук.
Его уста - тугие, словно лук,
что был натянут звонкой тетивою.

На лбу орлиных перьев целый строй,
то знак побед над лютыми врагами...
Но не было уже земли родной -
лишь только та, что прямо под ногами.

А завтра, завтра!..   Что ещё осталось?!...
Он стал седой... Везде - враги и ложь...
Да что вы? Нет. Слеза?! Вам показалось.
По-Лицу-Дождь... По-Лицу-Дождь...
По-Лицу-Дождь...

Эмма Иванова.
21.10.2021г.

================================

       Оригінал:
     По-Лицю-Дощ
     Ліна Костенко

Великий воїн знищених племен,
в Америці, в минулому столітті,
мав найдивніше із усіх імен,
він мав ім'я нечуване у світі:
По-Лицю-Дощ, По-Лицю-Дощ,
По-Лицю-Дощ!
Чи не тому, що в нетрях він схищався
і від дощу, мабуть, не захищався, —
По-Лицю-Дощ, По-Лицю-Дощ,
По-Лицю-Дощ!

Не Вовчий Плащ, не Бик і не Ведмідь,
не Зуб Мустанга, не Перо Орлине, —
він мав ім'я сумне і старовинне,
його лице тверде було, як мідь.

Він був високий, гордий і красивий,
із племені, котре не знало зради.
Тоді це плем'я називали "сіу",
на мові злості щось близьке до "гади".

Він знав про це і не повів бровою.
Горіли джунглі, вилягав бамбук.
Його вуста були тугі, як лук,
натягнутий дзвінкою тятивою.

І ті орлині пера на чолі,
той знак звитяг його над ворогами...
Але було вже рідної землі —
ото лиш та, що зараз під ногами.

А завтра, завтра!.. Сивіє волосся.
Чужинські кроки б'ють у груди площ.
Та що ви? Ні. Сльоза?! Це вам здалося.
По-Лицю-Дощ... По-Лицю-Дощ...
По-Лицю-Дощ...
----------------------------------  Ліна Костенко