Ірині Ткачевській
Жінка ця виживає,
Та крокує вперед,
Хоч душею страждає,-
У думках мрійний злет
Діток двох підіймати
Їй нелегко одній,
Та вона добра мати,
Не гамує надій…
У бутті, що довкола,-
Скрізь веде свій двобій;
Не жалкує ніколи
Про не сповнення мрій
Не боїться роботи,
Вся розчинена в ній,
Забагато турботи,
Стислих пошуків рій…
Як надалі прожити,
Ще ж така молода,
Час злітати, любити,
Але доля бліда…
Не несе їй кохання,
Тільки смерч, буревій,
Тож всі кануть бажання
У пітьмі вітровій…
З хвилюванням Ірина,
Іноді замовка,
Хоч до кращого рине,
Та немає ривка…
Може зглянуться люди,
А, можливо, сам Бог
Поміч дасть, дім свій буде,
Той без втрат та вимог…
Гонча прізвисько,- зникне,
Вмить веселка зійде,
Бути павою звикне,
Бо тяжке відійде…
13.10.2021р.
На згадку...
© Copyright: Елена Михайловна Егорова, 2021
Свидетельство о публикации №121102004696
Свидетельство о публикации №121102004696
Рецензии