Поки що осiнь...
Геть відлетять, наче сон,
Згодом присипле весь світ снігопад,
Холод захопить в полон.
Знов буде пусто і холод в душі,
Кава, щемливий надрив,
Будуть думки, наче ті лемеші,
Різати ніч без жалів.
Ляже мороз візерунком на скло,
Сріблом зимових обнов...
Будуть прохожі спішити в тепло,
В затишок щирих розмов…
Поки що осінь, у золоті гай,
Листя грайливе навкруг.
Бродить туман, спокуша небокрай,
Вабить духмяністю луг...
Свидетельство о публикации №121101605832