Поки що осiнь...

Вересень, Жовтень, відтак Листопад
Геть відлетять, наче сон,
Згодом присипле весь світ снігопад,
Холод захопить в полон.

Знов буде пусто і холод в душі,
Кава, щемливий надрив,
Будуть думки, наче ті лемеші,
Різати ніч без жалів.

Ляже мороз візерунком на скло,
Сріблом зимових обнов...
Будуть прохожі спішити в тепло,
В затишок щирих розмов…

Поки що осінь, у золоті гай,
Листя грайливе навкруг.
Бродить туман, спокуша небокрай,
Вабить духмяністю луг...


Рецензии