війна кладе печатку на обличчя
як скульптор ліпить щось не за зразком.
проходить поруч мимолітне й вічне
і нерви скручує тугим клубком.
і відзеркалюється з довшим з часом
жадоба жити й сильне відчуття,
що ти ідеш цим спорожнім класом
у коридор без думки вороття.
лишає в рисах наміри і мрії.
чиїсь в останнє сказані слова.
і споргади про тих жив, хто мріяв.
хоч я жива та наче,не жива.
війна кладе печатку на обличчя,
ти набуваєш нових рис.
коли скінчиться весь цей вишкіл,
то з пережитим вже змирись
2014
в йна, як скульптор
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2021
Свидетельство о публикации №121101604615
Свидетельство о публикации №121101604615
Рецензии
