Люблю тебе, панянко Осінь,
І з сонця сяйвом, і з дощем
За неймовірну неба просинь,
За журавлиних криків щем…
За те, що на зелені крони
Красунь вербичок і беріз
Кладеш ти золота корони,
Хмарки зворушивши до сліз...
Люблю, коли вдягають клени
Розшиті золотом плащі,
Коли пейзажів гобелени
Перуть настирливі дощі…
Коли частує горобина
Цілющих ягід бурштином,
А з грона стиглого краплина
Стікає сонячним вином…
Люблю, як павучки для втіхи
Тчуть літо бабине стишка,
Як щедро жолуді й горіхи
Встеляють землю, мов з мішка…
Як грають в піжмурки між листям
В кумедних бриликах гриби,
Як вітри-коні гонористі
Стають уперто на диби…
Люблю тебе, панянко Осінь,
За мрій і спогадів томи…
Що таїну вплітаєш в коси
І нас готуєш до зими…
Люблю тебе, панянко Осiнь
© Copyright: Таша Тополь, 2021
Свидетельство о публикации №121101603504
Свидетельство о публикации №121101603504
Рецензии
