Жовтневий день у мареві дощу,
Що радісно танцює у калюжах,
Та ось він несподівано ущух,
Здивовано поглянув на окружжя.
А полохливий сонця промінець
На мокрі опускатись став долоні,
Немов живий, яскравий пломінець
Засяяв, затремтів на підвіконні.
І знову Осінь в сукні золотій
Пішла в гаї свої вершити справи,
Завзято фарбувати травостій,
Радіючи, що сонечко ласкаве.
А навкруги така краса пахка,
Така принадна аура прощання!
О, Осінь! Ти і ніжна, і п'янка,
Як пізнє нерозважливе кохання.
Жовтневий день
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121101508086
Свидетельство о публикации №121101508086
Рецензии