Осiнню сонце...

Осінню сонце спускається з неба,
Лягає на трави, на хвої, дерева,
Щоб відпочити від тяжких трудів,
Літних, спекотних, величних днів.

Золото – промінь полями плекає,
Чарами вабить ,пісні співає
Під тиху мелодію щедрих дощів,
Запаху лісу, шепоту слів.

Як тільки спочине, пов’яже хустину,
Зіткану вітром з пухнастих сніжинок,
І в прохолоді злетить до небес,
Залишивши ковдру з палітри чудес.


Рецензии