Сон-227

Важко жити в світі, повнім
Злодіїв та крадіїв,
Тільки вийдеш з свого дому -
Рознесуть по цеглі дім.

Хтось жаліється - ідею
В нього вкрали із-під носа,
Він не визнаний - та геній,
Що з бомжами грошей просить.

В когось вкрали свіжу думку,
Із дурної голови -
Не злякавшись, що у дурку
Попадуть, - як не крути.

Чи здоровя звампірили,
Підмінивши на хворобу,
Той, хто мав лежать в могилі -
Іншого послав до моргу.

В когось вкрали гарну долю,
Повну успіхів та щастя,
І послали босим й голим -
Й безталанним обірванцем.

Вкрали доньку та синочка,
Котрі грались біля хати,
І підкинули, як квочці,
Інших діток-пташеняток.

В матері украли душу,
Щоб перетворить на зомбі,
Стала жінка - проклятуща,
Повна ненависті й злоби.

В батька вкрали - власну волю,
Змусивши безбожно пити,
Йому - лиш би чарка повна,
Й наплювати, як там діти.

І життя - за мить украли,
Й не змигнули чорним оком,
Коли нитку обрізали -
Наче сталось ненароком.

Як же жити - без довіри,
Під замком - важким й залізним,
Щоб не вгледіли вампіри,
Аби злодії не влізли.

Як же жити - заховавшись,
З головою в чорну скриню,
Щоб ніхто не підібрався -
Й не відрізав половину.