Лiна Костенко - Мiсто Ур - перевод на русский

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Місто Ур":

         Город Ур

...И жил народ. И звался он шумеры.
Землетрясенья, войны пережил.
Имел свою историю и веру,
и множество великое могил.

В долине той, у городского вала,
где плавится песками небосвод,
цари, поэты, воины лежали
в шесть ярусов - всему есть свой черёд.

Заканчивали путь земной помалу,
исчезнув где-то там, в небытии́.
А горожане сверху, с вала
отходы сыпали свои.

Скрывая древние могилы,
мусоросборник вырастал.
А то, что кладбище там было,
никто уже не вспоминал.

В долине Тигра и Евфрата,
где ила много чересчур,
померкнет слава Герострата *
перед твоею, город Ур!

Ведь там огонь, он всё же чистый.
Огонь для жизни - в самый раз.
А ты, надменный и речистый,
по горло в мусоре увяз.

Ссыпая хлама Ниагары,
засыпал ты за много дней
мечи и шлемы, книги, арфы
что были славою твоей!

Над свалкой вороньё кружи́тся...
И чья же всё-таки вина,
что ты засыпал те гробницы,
что ты забыл те письмена?!

Спасти тебя, народ несчастный -
где ты найдёшь таких гусей? **
Ты, пережив такие встряски,
пал жертвой глупости своей!

...А время мчит - то вскачь, то юзом.
Тот рушит. Этот создаёт.
А город Ур ссыпает мусор,
засыпав прошлое своё.

Эмма Иванова.
14.10.2021г.
---------------
* Слава Герострата (фразеологизм) — слава вандала, разрушителя. Согласно легенде Герострат в 356 до н. э. поджег храм богини Артемида в Эфесе, в греческой Малой Азии (одно из семи чудес света).
** Имеется в виду известный фразеологизм "Гуси спасли Рим".
================================

         Оригінал:
          Місто Ур
       Ліна Костенко

... І жив народ. І звався він шумери.
Все пережив, і війни, й землетрус.
І древні воїни, що вмерли,
держали кубки біля вуст.

У тій долині, що аж ген де
пісками плавить небосхил,
царі, поети і легенди
лягли в шість ярусів могил.

Отак помалу і помалу
вони ішли у забуття.
А з міста Ур, з міського валу,
шумери сипали сміття.

Все вище й вище, вище й вище
смітник тотальний виростав.
А що було там кладовище,
то вже ніхто й не пам'ятав.

В долині Тигра і Євфрата,
яку заносить жовтий мул,
поблякне слава Герострата
перед твоєю, місто Ур!

Бо то ж вогонь, то діло чисте.
В руках людини — то життя.
А ти, пихате і речисте,
по груди вгрузло у сміття.

Навалом сипавши непотріб,
засипав, сам не знав коли,
мечі, шоломи, арфи, котрі
твоєю славою були!

Чи стали люди твої ниці,
чи вже якась на них мана,
що ти засипав ті гробниці,
що ти забув ті письмена?!

Які врятують тебе гуси,
о найнещасніший народ,
що, переживши такі струси,
не пережив своїх глупот?!

... Ідуть роки. Ідуть століття.
Хтось щось руйнує. Хтось і створює.
А місто Ур зсипає сміття,
зсипає сміття на свою історію.
-------------------------------  Ліна Костенко