Сон-224

З іграшково-дитячого світу,
Я взяла у скарбницю життя,
Память про - одну з тисячних іграшок,
Що прискорює серцебиття.

Це не лялька й не ніжний медведик,
Це не книжка - хоч було чимало,
Це був робот з пачок сигаретних,
Що зробила своїми руками.

Модні пачки із імпортних марок,
Були склеєні - поміж собою,
Вийшов робот - із димом цигарок,
Що крутив на весь світ головою.

Кубом була пуста головешка,
Де колись поміщались цигарки,
Тулуб-бокс, руки-ноги, як клешні,
І в окремих пачках - недогарки.

Робот був в іноземних наклейках,
Й розумів іноземні команди,
Міг про бургер, про мясо для стейку,
Вінстон, Пал-Мал, ЕлЕм і Парламент.

Тільки я йому в відповідь мовчки,
Головою в знак згоди кивала -
Намагаючись, взнати, що хоче -
Ця істота з картону й бумаги.

Хто б подумати міг, з робокопа,
Що пропах сигаретним димком,
Буде - зроблена в точності копія -
Із копченого мяса й кісток.

Голова - наче куб із словами,
Тулуб - наче велика коробка,
Що не може руками й ногами
Ворушити без натиску кнопки.

Хто б подумати міг - механізмом,
З дистанційним живим управлінням,
Стане маса робот-організмів,
Що коряться чужому велінню.