Сон-222

Різниця в віці - не наріжний камінь,
І не завада людським слабкостям,
Різницю в віці можна подолати, -
Любовю, розумінням й почуттям.

Та коли дівчині лишень сімнадцять,
А кавалеру - добрих сімдесят,
Тоді, напевно, треба турбуваться,
І запитать, з якого року зять.

Бо коли йшлось би про різницю в віці,
У років тридцять - допустити можна,
А як різниця - тягне на століття,
То для родини - це дзвінок тривожний.

Обурення не знає меж ні рамок,
Ака любов, як у середньовіччі,
У дівчині - ще не дозріла самка,
А в дід - напівдороги в потойбіччя. 

У дівчини - ще не відкрились очі,
Щоб розізнать, як скласти заповіт,
А дід - скоро закриє їх в півночі,
Й не вийде до родини на обід.

Така різниця - й бабці завелика,
В її неповних шістдесят чотири,
А дівчині, скоріше б хтось покликав,
І вивіз з комунальної квартири.

Подалі - від нудьги та тараканів,
Подалі - від облуплених шпалер,
Й від родичів, обурених, та радих,
Що трапився дівчині мільйонер.

Подалі - від подвійного стандарту,
І жирної плити на спільній кухні,
Засуджень і пліток, які не варті
Й копійки - зацвіли давно й протухли.

Дівчина - вже зібрала свої речі,
Із дідом в інвалідному візку,
Вона готова, зібрана до втечі -
В чарівний замок, хоч і на піску.

І хай не затикаються злословці,
Чіпляючись за ноги - язиком,
Дід здохне, і вона полюбить хлопця,
Відклавши щастя на швидке - потом.