Сон-216
Я розвязую рівняння,
Хто я і з якого роду,
І які його діяння.
Із знаннями з кіносаги,
Про побоїща й звитягу,
Із шанобою й повагою,
Я шукаю своїх прадідів.
Сподіваюсь на клейноди,
Й древні лицарські відзнаки,
Бо я лицарського роду,
Із гербом - родинним знаком.
Мої предки - благородні,
Були сильні та безстрашні,
Билися один на сотню,
Й йшли стіною врукопашну.
На кінці меча - йшла слава,
Навіть поміж ворогами,
Що прапращури рубали
У бою наліво й право.
Що не день - то чудесами,
Дивували людський рід,
Спецефекти з образами
Рвалися, як динаміт.
Не боялися померти,
Народившись у сорочці,
Хоча ворог зичив смерті -
Й відьмаки робили порчу.
Й подвигів у них на старість
Було більше, ніж в Геракла,
Але мали одну слабкість -
Їм писемності забракло.
Бо минуле - як в тумані,
Загубило імена,
У три короба обманить,
Й перепише письмена.
А так хочеться повірить,
У красиву небилицю,
Що в минулім кінофільмі -
Всі до дного були лицарями.
Свидетельство о публикации №121101103494