Тихенько-тихенько по жовтогарячому листу
Щоосені знову і знову.
На плечі накинувши картату свиту
Приходить святая Покрова.
То плаче дощем. а то сонечком ясним засяє,
Червоне намисто калині дарує щораз,
Опеньки-близнята у кошик великий складає,
Закутує поле у сизий холодний туман.
А як настане свята довгожданна неділя.
То урочисто кладе коровай на рушник
І кличе поважних гостей на весілля,
Благословля молодят на довгий щасливий вік.
2005 р.
Свята Покрова
© Copyright: Неонила Гуменюк 2, 2021
Свидетельство о публикации №121101003962
Свидетельство о публикации №121101003962
Рецензии