Вітер хмари проганяє,
Навіть спати заважає.
В непроглядній темноті
Листя в'ються золоті.
Що ж ти, Осінь, наробила,
Звідки в тебе стільки сили?
Налякала всіх морозом,
Не погодила з прогнозом.
Ти ж і мудра, і уміла,
А тепер вся потьмяніла.
Тільки жовтень, а негода -
Наче тінь сивоборода…
Обсипаються дерева,
Від листви земля рожева!
А тепер її ще й вітер
Вдалечінь жене по світу.
Знаю, будуть ще морози,
Бо Зима уже в дорозі.
Закружляє снігопад...
Та поки що листопад!
То ж зігрій нас краще, Осінь,
І заходь на каву в гості.
Поговорим про життя
Та про світле майбуття...
Морозна Осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121100905448
Свидетельство о публикации №121100905448
Рецензии
Чарівний і дуже цікавий вірш! Атмосферно. Сподобалось.
Шон Маклех Патрик 09.10.2021 22:21 • Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 09.10.2021 22:21 • Заявить о нарушении