А я сяду, присяду
не траву край дороги,
подивлюсь на леваду
де ходили ці ноги.
Там вночі пасли коней
літнім зоряним небом,
залишив мені спомин
про тих коней, про себе.
А на ранок з левади
повертались додому,
де в обіймах природи
не відчув навіть втоми.
Пролетіло дитинство
та у споминах юність,
а у мене лишилась
з тих років лише заздрість.
Укр. Заздр1сть
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2021
Свидетельство о публикации №121100802218
Свидетельство о публикации №121100802218
Рецензии