У відчинені вікна дерева колишуть,
Шепотіння таємне прикрас золотих,
І чутлива душа так цінує цю тишу,
Як чудовий танок гілочок з висоти.
Так безцінні, сьогодні, ранкові світанки,
Обіймають проміння віконця квартир,
Ми прийшли у цей світ, щоб не грати в хованки,
Бо страшніше за все, якщо в серці пустир.
У відчинені вікна гойдається листя,
Як барвиста картина, осяйна, за склом,
Кожен день наш такий кольорово-плямистий,
Головне це побачить і зняти шолом.
Чутлива душа!
© Copyright: Юлия Языкова Степко, 2021
Свидетельство о публикации №121100703269
Свидетельство о публикации №121100703269
Рецензии
