Ти примара своєї тіні
Ти не знаєш своє коріння
Ти його не згадаєш знову
Бо життя ти все жив без любові
І ніхто тобі не поможе
Не розкаже плече не положе
Ти собі сам придумай місце
Всередині своєї душі
Це тобі допоможе знайти
Ті важелі і рушії
І промова не буде вагома
Я лише закричу від оскоми
Від жалю і від болю від печалі
Що мене залишати не хоче
Щось тихенько під вухом буркоче
Ти її відганяй і звільнися
Від оков що тебе захопили
Ти в себе подивись там вітрила
Що несуть тебе наче крила
В невідому мою далечінь...
Ти примара сво т н
© Copyright: Дарья Избаш, 2021
Свидетельство о публикации №121100502426
Свидетельство о публикации №121100502426
Рецензии
