Ризику обмаль. Більше - байдужість.
Якась непомітна мОзку напружність.
Все передбачено, все передумано...
І НапомАжено, ніби засмАжено...
Важко, бо знаю, що непотрібно.
Тягнеться стежка круто - безмірно.
Вже не чекаю, вже не нервую,
Бачила в очі злую нарУгу.
Пальці тремтіли, серце жахалось,
Що ж тоді було? І що залишИлось?
Згадка далекого середньовіччя!
Підлість сміялась, дикунство в обличчі!
Сон не приймав, шурхотів на узбіччі.
В горлі вино застигало, до речі...
А над усім, ці усміхнені свєчі.
Тихо. І нічь підказала - не рЮмзай!
Геть посилай, хай покОтяться "Юзом".
Варто зібратись, і ніби хвилину,
Намалювати свою перспективу!
2021
Намалювати
© Copyright: Елена Покровка 2, 2021
Свидетельство о публикации №121100308233
Свидетельство о публикации №121100308233
Рецензии
